Сьогодні, 22 вересня – одне з чотирьох свят Сонця, осіннє рівнодення. Воно не таке популярне, як інші три. І це можна зрозуміти, адже свята асоціюються зі світлом і радістю:
- після зимового сонцестояння день збільшується
- після весняного рівнодення день стає довшим за ніч
- після літнього сонцестояння день стає коротшим, але це час найдовших днів року
А ось після осіннього рівнодення стає темніше, холодніше, похмуріше – що тут святкувати?
Втім це свято знаменує особливий, вкрай необхідний нам стан: вдячності. Основною моєю рекомендацією до нещодавнього місячного затемнення було згадати про позитивний минулий досвід, щоб було на що спертися надалі.
І ось зараз відкривається окреме чудове вікно для того, щоб пригадати і подякувати. Адже у момент осіннього рівнодення рік начебто сповільнюється, і ми разом з ним, зібравши досвіду й мудрості, мимоволі підбиваємо підсумки.
Для цього у нас є три дні: до 25 вересня ще зберігатиметься незначна перевага дня над ніччю. Можливо, це найслушніші дні року для того, щоб подякувати:
- усім, хто надихав і підтримував нас, а можливо, просто допомагав жити і бути там, де ми є сьогодні
- собі – за те, з чим ми впоралися, і за те, що ми є у себе
- життю – за все, що вдалося, а може, й не вдалося, але виявилося цінним досвідом.
Навіщо? Щоб знайти джерело світла на довгі осінь і зиму. Якщо дати собі три дні на пошук вдячності у собі, можна віднайти дивовижні скарби, часто дуже особисті, навіть інтимні, але іноді – такі, якими хочеться поділитися з цілим світом.
Якщо у вас є подяка, якою хочеться поділитися, нехай навіть чимось маленьким, пишіть у коментарях – наповнимо сторінку світлом і теплом 🙂
Із вдячністю до вас за те, що читаєте, пишете, надихаєте і підтримуєте, бажаю вам стійкого внутрішнього світла, гармонії і багато-багато любові!
P.S. До чого тут сова? Вона мудра – як осінь. Вона чудово бачить у темряві – а це те, що нам знадобиться до весни. І ще мені просто подобаються сови))
